Я не збирався ставати письменником

Я не збирався ставати письменником. У моєму житті довго було більше заліза, ніж паперу. Робота, механізми, ремонти, втома наприкінці дня. А вдома — дружина, дві доньки й маленькі радощі, заради яких і прокидаєшся щоранку.

Доньки впізнавали мої кроки на сходах. Чекали біля вікна, а коли я відчиняв двері, кидалися назустріч. Часом я приносив їм якусь дрібницю — булочку, яблуко чи цукерки. З роками розумієш: іноді з таких дрібниць і складається ціле щастя.

Потім настали роки, коли працювати багато було вже замало. Я брався за різну роботу, але майбутнє доньок не давало спокою. І я вирішив їхати за кордон. Не тому, що хотів залишити сім’ю, — хотів дати їй більше можливостей.

Пам’ятаю вечір від’їзду. Старша донька простягнула мені ладанку й образок святого Миколая, щоб у дорозі не було страшно. Вона помітила мій страх раніше, ніж я зумів його визнати. Деякі хвилини залишаються в пам’яті назавжди.

Дорога привела мене в чужу країну. Там були незнайома мова, пошуки роботи, розгубленість і люди, які допомагали — або не допомагали. Були пригоди, з яких тепер можна сміятися, хоч у той час було зовсім не до сміху. Я вчився жити наново: запитувати, помилятися, знаходити вихід і не втрачати почуття гумору.

Довгий час усе це було просто моїм життям. А потім я почав згадувати: рідний дім, дитинство, людей, дороги й випадкові зустрічі. І відчув, що хочу залишити ці історії не лише в пам’яті.

Так з’явилося письмо. Не для того, щоб називати себе письменником чи повчати інших. Мені хотілося зберегти голоси, характери й ті миті, які час так легко стирає.

У повісті «Там, де нас нема» я розповів про цей шлях. Майже все в ній — із мого власного життя, хоча це художня повість, а не протокол подій. Там є і родинне тепло, і страх перед невідомим, і такий гумор, без якого, мабуть, було б важче все витримати.

Колись я ремонтував механізми. Тепер намагаюся зберігати людські історії. Бо залізо можна замінити, а прожитий день, голос близької людини чи світло у вікні рідного дому — ні.

Олександр Панасюк