Ольга Бокова

МОЄ РІДНЕ СЕЛО

Село моє — умите світанковою росою,
Де райдуга барвистою косою
З криниці воду набирає,
Серпанок тебе ніжно огортає.

Садами райських яблунь ти уквітчане,
Вінком з барвінку й руж ти увінчане,
Піснею дзвінкою, журавлиною оспіване,
Людьми привітними, веселими насіяне.

Тут любо все мені — і мальви коло хати,
І терпкий запах полину та м’яти,
Гніздо лелеки на старій хатині,
Пузаті глечики розвішані на тині.

Так хочеться пробігтися босоніж на світанні,
Зеленим лугом загубитися в тумані,
Упитися цілющою,
Джерельною водою.
Село моє, сумую за тобою.

І знову, знову лину до села,
До батьківської рідної оселі.
Це місце Мати Божа
Оберегом обвила,
А люди споконвіку
Називають «Берегелі».