Магазин 1. Когда слоны были волосатыми Говорят, что время никого не щадит. Но меня оно не просто не щадило — оно пронеслось сквозь меня, оставляя лишь туманные воспоминания о том, что было… или, может, только казалось. А может, и вовсе приснилось. Были времена, когда даже слоны были волосатыми. Всё было другим

Comprar                        Olekssandr Panasyuk Detrás de la pantalla   Oda a quienes buscan y no se rinden                         Contenido Capítulo Título Página 1 El Éxodo       3 2 La Fuga      12 3 El bocadillo      18 4 El Hotel       26 5 Madrid       34 6 Uvas maduras       43 7 La Ducha.       50 8 Estrellas       57 9

Магазин Що кажуть читачі «Купив чисто з цікавості, думав полистаю перед сном. Прокинувся вже під ранок, бо не міг кинути. Нормальна людська фантастика без заумі й пафосу.» — Доцик листопад 2025 року «Читав у маршрутці по дорозі на роботу. Місцями смішно, місцями якось не по собі, бо надто вже схоже на

Comprar                           OLEKSANDR PANASYUK CUENTO – FÁBULA   CUANDO LOS ELEFANTES ERAN PELUDOS     Para todos los niños que aún creen en los sueños. 1. Cuando los elefantes eran peludos Dicen que el tiempo no perdona a nadie. Pero a mí no solo no me perdonó: atravesó mi vida como un vendaval, dejando apenas

Тут ми будемо ділитися своїми текстами, історіями, спогадами,книгами й просто думками. Без прикрас — як є, із душею. Якщо читаєш це — значить, сторінка вже відкрита. Ласкаво прошу.

Магазин          ОЛЕКСАНДР ПАНАСЮК                  Механик по понятиям рассказ                               вступление — Что, нету денег? — спрашивают. — Так поедь в Испанию! Там, мол, полторы в месяц легко люди зарабатывают. — А если нет денег на дорогу? — Так одолжи! Главное — добратся. За месяц всё отобьёшь, с горкой, ещё и останется. Звучит убедительно, особенно если сидишь дома с

«Горб над річкою» – історичний роман Олександра Панасюка про людей, пам’ять і вибір у часи, коли історія проходить не в підручниках, а по живих людях. Офіційна сторінка книги: опис, обкладинка та посилання, де придбати й прочитати.

Comprar         EL TIEMPO DE LA PIEDRA Tratado sobre la memoria y el dolor de tres generaciones   Autor: Oleksandr Panasyuk Panasyuk Género: Prosa filosófico-psicológica                         Palabras del autor Durante mucho tiempo no entendía por qué en las familias la gente se abraza tan pocas veces. Por qué las palabras se atascan en

Магазин            ЧАС КАМЕНЮ  Трактат про пам’ять та біль трьох поколінь Автор: Олександр Панасюк Жанр: філософсько-психологічна проза                  Слово автора Довго не розумів, чому в родинах люди так рідко обіймаються. Чому слова застрягають у горлі, а почуття ховаються під справами, наче жарини під попелом. Чому ми — живі, а мовчимо, ніби боїмося

Відкрита Книга — це місце, де автори надсилають свої історії українською і швидко дістаються до читача без черг і закритих дверей. Ми читаємо тексти, допомагаємо злегка відшліфувати найкращі й публікуємо те, що чіпляє — щоби кожна історія отримала свій простір і свого читача. Як це працює? Ви пишете — ми читаємо. Якщо є

Comprar

Comprar                   Oleksandr Panasyuk           Memorias de un terminal                     Novela fantástica                                                     Valencia, 2025 «Memorias de un terminal» es un relato sobre la frontera donde termina el ser humano y comienza la máquina. En su centro hay una voz que intenta preservar la memoria, el amor y la esperanza en un mundo dominado

Biblioteca

ПОРТАЛ НА ДНО ФАНТАСТИЧЕСКАЯ ПОВЕСТЬ С ПОСЛЕВКУСИЕМ ПРАВДЫ  Автор: Олександр Панасюк   Эпилог. Пьяному космосу — трезвый сантехник Прошло время. Настолько, что никто уже не спрашивал у Прокопьёва, где он был целую неделю и почему его ложка светится в темноте. Он сам, признаться, тоже не спешил это объяснять — не потому что не

МОЇ СУНИЦІ Іспанські гори дихали теплом, сонце повільно розмотувало свій золотий клубок поміж хребтів, і сосни, високі, мов щогли старих кораблів, угвинчувалися в небо так глибоко, що здавалось, іще крок — і віти затінять хмару; на другому боці яру, де тінь лежала холоднішою стрічкою, грілися дикі олені, вони майже не рухалися,

Слухати пісню

Поважайте людей після шістидесяти. Серйозно.Це не просто покоління — це окрема форма виживання.Міцні, як тижневий хліб. Швидкі, як бабусині капці, що летять у тебе з точністю бумеранга.У п’ять років вони вже розпізнавали мамин настрій за звуком закриття кришки каструлі на плиті.У сім — мали ключ на шнурку

Розділ 1. Дружина і дві доньки з бантами у волоссі визирали у зимове вікно, прислухалися до кожного шурхоту під під’їздом і чекали тата, а я все частіше ловив себе на думці, що це чекання стало нашим домашнім законом, майже обрядом, який ніби сам собою повторювався з дня у день

Розділ 2. ВтечаУ салоні автомобіля було тепло й затишно. Фари прорізали зимову темряву, вириваючи з мороку дорожні знаки та засніжену магістраль. Машина м’яко погойдувалась на снігових барханах, наче пливла хвилями давно забутих морів. Сніг летів уздовж дороги, здіймався вгору й осідав на склі іскристими, переливчастими вогниками — немов залишки забутого

Розділ 3. Теплий бутерброд від тітки Європи Тітка Європа, хоч і не зраділа моєму приїзду, та все ж не вигнала бідного родича з порогу. Вона дала мені розкішний автобус — довгий, блискучий, мов мрія. І теплий бутерброд… хай і за мої гроші, але в ту мить це було більше, ніж хліб.

Розділ 4. Вокзал За пів години ми зупинилися біля старенького мотелю в самому серці міста. Таксист кивнув у бік входу, і я вийшов — досі оглушений дорогою, мовою, самим собою.На рецепції мене зустріла літня сеньйора. Добра, з глибокими зморшками, схожими на сліди усмішок, залишені часом. Вона привітно кивнула й одразу

Розділ 5. Мадрид Номер, залишений мені випадковим земляком на вокзалі, озвався лише під вечір. Гудки тягнулись довгі й ледачі, мов сієста в розпал спеки. Нарешті з трубки пролунав голос — діловий, трохи хриплуватий, з ноткою втоми й одвічного валенсійського скепсису:— Та приїжджайте, влаштуємо. Обійдеться недорого… але платити доведеться. Тут усе за

Розділ 6. Стиглий виноград Повернувшись на свою лавку після чергової невдачі в пошуках роботи, я відчув, як тягар цього дня повільно тисне мені на груди. Усе всередині скребло — голод, застуда і зростаюче відчуття непотрібності. Було таке враження, ніби світ трохи нахилився — і я повільно скочуюсь у його невидиму щілину між

Розділ 7. Душ. Або революція На третій день стало очевидно: душ — це не просто побутова опція, а інструмент виживання. Це гра на виліт. Олімпійська дисципліна з елементами драми, дипломатії та легкого божевілля.Вранці, коли спека тільки починала точити ножі, а пахви лише готувались розквітнути всім розмаїттям південних ароматів, ми з

Розділ 8. Зірки Чудовий, теплий вечір… а може, вже й ніч — та сама пора, коли тиша робиться щільною, майже відчутною на дотик, і світ ніби відгортає підкладку свого піджака, дозволяючи зазирнути туди, де все справжнє, непідмінне, без гриму й дубляжу.Філософ, як це у них водиться, набив мені вуха великим